Переписані істини.

Я така, напевно вся з себе позитивна, з незграбними думками. Я не кричу на весь світ щось банальне… Ну і будую тихенько свої істини. Я люблю небо і запах трав. В транспорті постійно нервова. Шпортаюсь об бордюри, коли «вся в мріях». І завжди спішу з маршрутки, щоб вийти першою. Ти?.. Ти такий негативний, так безпросвітно дурний. І не множишся сам на себе, щоб плюс в результаті. Змогла б відшукати в тобі сотнею величезних луп, хоч піщинку добра. І не те щоб величезний плюс, проте достатньо, щоб назовсім перестати дихати. І стає навіть, якось сумно. Адже, істини всі мені доведеться переписати. І послати до чорта при одному твоєму сумному погляді. Я старалась, противилась, але всеодно здалась. І тепер я метаюсь, щоб в цьому гримучому стаді хоч би образ, хоч тінь мимовільно твоя з'явилась. Я така вся позитивна. От тобі і раз! Я з обриву кидаюсь в твоє пекло. Поправляю подол свій зрадницьки вітром пом'ятий. І прощаю, прощаю всю ненависть, ти проклятий! За один лише погляд цих їдких, коханих очей!