Про нього.

А у нього посмішка ніби 220 V по оголеним дротам і я спеціально відводжу очі на рване небо, щоб не бачити, як він посміхається, щоб не бачити, як він пропалює мене своїми карими очима. У нього вогонь в очах. А я хочу горіти під ним, щоб градусники рвало ртуттю. Ми б померли, так? Його руки несуть ніжність. І я задихаюсь від цих поцілунків. Вони пронизують мене, дістають до легенів, зтискають їх і я задихаюсь в ньому.І я здригаюсь в його обіймах, не кричу. Щось пошепки на вухо, ніби в маренні. Любить багато говорити про себе, про кохання, красиво.І про те чого немає, наприклад про нас. «Нас» немає вже n-ну кількість днів та й не було ніколи в принципі. А мені дуже темно під світлом настільної лампи, а террафлю заміняє тепло твоїх рук. Я не знаю де ти… з ким ти… як ти… Але це нічого не змінює, всеодно не зі мною. Я запам'ятала твоє обличча з-під простирадла десь о шостій ранку. Ти ловив мій погляд і посміхався, я танула. Мені так хотілось до тебе під шкіру, я хотіла просочити тебе своїм запахом. Стояти, тримати тебе за руку.

А вчора я пила гарячий чай на чужій кухні...

2013.