Покоцана Романтика

Ми цілу ніч удвох дивилися на зорі,
з них скапувало тобою куплене вино,
сміялись ніби діти чи психічно-хворі,
з того, що було давно…

Свічками вкрита наша дивна постіль,
зеленим листям землю замело,
та бути разом -це не просто,
й згадати те, чого насправді не було…

Тепла багато, ще більше у долонях,
і поцілунки обпікали моє тіло,
лиш сумніви і біль, по моїх-твоїх скронях,
не та для тебе я, ким бути я хотіла…

Найстрашніша, найсолодша ніч на світі,
ніч несказаних всіх слів, неспіваних пісень,
вставало сонце й розуміла я щомиті,
для кожного із нас іде окремий день…