Я знаю...

Я знаю, що таке самотність: це розкидані в безладі речі, понівечений до напівсмерті щоденний, свічка з напівстлівшим гнітом, надгрижений шматок шоколаду, безперервно працюючий ноутбук і відчуття холоду всередині...

Я знаю, що таке закоханість: це сон без кошмарів, ніжні поцілунки, дні напроліт чарівного настрою, закинуті справи, світло попереді тонеля і зарядка вранці...

Я знаю, що таке кохання: Це его, яке розчинилось в чомусь ще малознайомому, фотографії розкидані по сумці, солодке тремтіння по всьому тілку від звичайного дотику, неперервні телефонні дзвінки і листи, зкуйовджене волосся вранці, голос від якого по всьому тілу мурашки...

Я знаю, що таке розлука: це біль, який помалу починає затьмарюати сенс життя, кава в перемішку із снодійним, сльози в подушку, вічно зпухші очі і не нафарбовані губи, це бажання оселитись на безлюдному острові. Презирство до себе і ненависть до спогадів...

Я знаю, що таке байдужість: це невпинна працездатність, якісь занадто розумні книжки, акуратний макіяж і манікюр, нескінченні прогулянки лише по своїй вулиці, розмови з самим собою на філософські теми...

Я знаю, що таке спогади: це закинуті в дальній куток фото, стертий номер телефону, тепер вже завжди присутні при собі таблетки валер'янки, легка дратівливість, посмішка при зустрічі і нікому не потрібне запитання: «Як справи?»…