То чому ж тримаючи в руках всього один білет людину переповнює страх?
матиму сміливість дати свій варіант відповіді...іноді ми боїмося втрати себе, втрати ось те Я, яке як ми думаємо залишиться на пероні, на березі моря чи на злітній смузі, але якимось чином ось те саме «Я» просковзає в багажний відсік і їде з нами… ви ж помічали, що куди б ви не їхали то залишаєтесь такими самими, як і години, день, тиждень назад.
А з рештою варіантів я згідний цілком і повністю.
… а і забув… в черговий раз сподобалося)

Однозначно сподобалося.
Хоча інколи, можливо, потрібно обійти весь світ, щоб повернутися втомленим, впасти біля дверей, зашпортавшись за шматок «щастя», що виглядує із землі… просто раніше в тебе завжди були сили його переступати… але не сьогодні) Тому хто зна… що краще)

Будь ласка) і вам дякую) сьогодні також буде, що почитати… надіюся, що також сподобається)