Смаглявий вечір

Через сад і роздоріжжя повз колосся й стигле збіжжя поспішав смаглявий вечір. Ніби вітер, що за плечі непомітно обіймає, День у день кудись гасає. Вечір йде повільним кроком не мина...

Осінь

Чому так сумно стало між людьми? Чому при зустрічі вже не сміються очі? Життю радіти перестали раптом ми. Не можем, мабуть, або і не хочем. А осінь грається із вітром у квача Й під ноги...