Сказать сумую — не сказать нічого.
В кайдани туга вже давно взяла.
Ти дар від долі, ти даний Богом,
Ти моя муза з джерел життя.
Здається гори летять у море
І небо гасне у чорних хмарах,
Таке нетлінне таке шовкове
Те Боже небо! Але без тебе
Нема нічого…

Без тебе гасне моє проміння,
Без тебе річка тече угору,
Без тебе вітер — це божевілля,
Яке з небес несе нас додолу.
І рве на крихти зболіле тіло!
А очі — сльози, а очі зорі
Злетіли в Сонце і дали світло.
Для когось просто, для тебе вічне
Для тебе вічне!

Але без тебе не буде цього.
Душа злетіла у вирій пісні.
Не буде без тебе нічого, нічого!
Як в серці моєму не буде вістки,
Що десь на тому окрайцю світу
Є твоє щастя і ти радієш.
Я хочу душі щоб наші квітли,
Нехай не разом,
Нехай і не разом…

І навіть рима з листа втікає,
Не дочикавшись цих слів останніх,
А без рядків мене немає.
Рядків ж немає без кохання.
А серце рветься — це туга моя,
Яка вже стала моєю тінню…
Тебе побачу — вернеться весна!
Щасливо заплачу і більш не зомлію.
Я знаю хочеш ти теж до мене,
Я знаю пишеш тепер зі мною,
Але там зверху плели окремо
Дві наші долі в безмежнім полі
Дві наші долі…

27.04.2013