Я не знаю де чекати вітру
І так мало зараз цього поля.
Із закритого для мене світу
Лине світло і лелеча доля.

Я втомилась від ночей безсонних,
Мені терня заплітає коси.
Від очей далеких і бездонних
Відлітають запізнілі роси.

Мені хочеться пізнати Всесвіт
Й втамувати цю тривалу спрагу
До прекрасних днів і днів чудесних,
Щоб забути цю розлуку вдалу.

Моє дихання стає нестерпним!
Бузина закрила цвітом очі,
Щоб не бачити мені як верби
Затужили у ці ніжні ночі.