Нічого особистого, якщо мені раптом.
Мені здається, Вам туди. Переповнений порожнечею світ. Всесвіт, покритий щільним нальотом сяючого слабеньким світлом гламуру.
Худі, повні, підтягнуті, стрункі, атлетичної статури, блондинки, брюнетки, шатенки, руденькі, середнього та високого зросту, бліді й засмаглі, рум'яні, вилизані, зачесані, укладені, доглянуті, заїжджені, спеціальні, не дуже принципові, пихаті, сумні, мляві.Високого польоту.Низького штибу. Найвищої зарозумілості. Живий колейдоскоп. Стрімке життя повіряється смс-розсилками і дзвінками.
-Я тебе бачив десь… Точно бачив!
-Ні.
-Але обличча таке знайоме. Відчуття таке, що бачив тебе і не раз.
І це вірно. Спроби виділитись з неосяжної масси собі подібних частіше зазнають краху, ніж призводять до появи твоєї ідентичності. Відмінність і в буквальному сенсі цінність кожного окремо взятого індивіда визначаються формулою «2-х Т»: товщиною гаманця, товщею піднесених слів, виготовлених індивідом в свою власну адресу. Більшого я вам не скажу — це просто важко. Спілкуючись інший раз з деякими людьми, мені здається дивною думка про те, що в людині крім декількох літрів крові, пари-трійки кілограм лайна в кишечнику і деякої кількості прожитих років, може бути щось ще — чортові прагнення і пориви, мрії і щіпка розумних думок. Підчас мені здається дивною сама думка про це — настільки переконливо їм вдається зведений в куб образ самовдоволених успішних міщан, позбавлених будь яких проявів метафізики.
Це світ випадку. Сьогодні ти в сідлі, завтра приміряй сідло під свій хребет. Світ випадкових зустрічей і не менш випадкових людей. Цей світ неосяжний. Неосяжний лише тому, що порожній всередині. Порожнеча немає меж, вона лише може мати межі.
0 коментарів