Мені часто лізуть думки в голову. І я копаюсь в цих кадрах до світанку. Для батьків все ще маленька дівчинка у великому місті. Для них завжди буду крихіткою, особливо для тата.
За останній рік багато чого змінилось, я дуже подорослішала. Змінилось світосприйняття, змінилось ставлення до людей, до творчості. Часто потребую самотності. Мені мабуть достатньо одного дня, щоб побути з собою, розібрати все по поличках. Наодинці. Звичайно мені легше творити наодинці.
Життя рзкидає нас по маршрутах часу. Лише одна мить і вогонь в нас може погаснути.
Але неможливо все робити самій, мені складно все доводити до кінця самій. У мене є мої люди.У мене є ТИ.
Період мовчання навчив мене самоконтролю, самовдосконаленню. Я ціную кожну хвилину, кожну годину, кожний день.
Мене оточують сильні люди, вони роблять мене ще сильнішою.
Я хочу радувати, щодня думаю про нові звершення, про те, що мені потрібно зробити. Мені дуже потрібен був цей період. Я «втратила» дуже близьку мені людину, шматочок себе. Не знаючи на скільки. Після, переглянула своє життя. Розібралась в собі. Звичайно це був довгий процес та й мабуть я все життя розбиратимусь в собі і тому, що мене оточує. У мене завжди було відчуття ніби я кудись поспішаю. А тут коли все зупинилось я почала цінувати кожну хвилину, кожну годину, кожний день. Можна загубити свій місяць, рахуючи зірки. Але я впевнена в тому, що поки в мені є цей вогонь і я хочу, все буде.
27.02.14
0 коментарів