Не засинай у попелі надій,
Важкі повіки підіпри дубами
Бо треба йти у каравані днів,
Поки шляхи невимиті дощами.
Не засинай, обманута вітрами
Прислухайся до шепоту зірок
І місяць в...
Я так люблю спостерігати, як ти спиш
Як тихо у носик свій сопиш
Як лежиш зірочкою на все ліжко
І посмізаєшся ніжно-ніжно
Цікаво, що бачиш ти вві сні
Які думки приходять, а які ні
В...
Я просинаюсь серед ночі
І бачу образ внеземний
Він білий весь, лиш темні очі
Такий суворий і сумний
Не розуміючи, що сталось
Чи то я сплю чи наяву
Я згадую, таке траплялось
Але причин...
Сон: бреду как в бреду по широкой степи
Слышу смерти шипенье – гнию изнутри
Я — изгой городов (где снуют палачи)
Пал на землю – (вверху грозно небо рычит)
И никто за меня не поставит свечи…
… і якби тільки, хтось, крім тієї купки по справжньому близьких, знав як часто ти був на краю з вітром в обличча насамоті. Як закривались очі і зтискались пальці. І як мало тобі було кисню....
Ці слова пахнуть корицею і моїм ще прохолодним простирадлом. Доброї ночі, коханий. Ми скоро знову побачимося з тобою. Не тут — в іншій паралелі. Кажуть, паралелі не перетинаються, але ми...
Черный экран на фоне комнаты без света,
Готова уснуть, но снова не найду ответа,
Устала, но что то не закончила,
Лежу, потолок, выдох-вдох, дверь, сырой ночью.
Зачем задаю перед сном...
Ми живемо у власному світі, світі своєї мрії. Кожного вечора перед сном, закриваючи очі уявляємо картинку на якій ми самі- самі, занурюючись в океан мрій з головою. Але чи можна все життя провести...
Спить вечірнє місто,
Все втекло у сни
І ледача тиша
Бродить навкруги.
Сиплять сяйвом в мене
У серпанку зір
Намистини неба
Із далеких гір.
Тут танцює море
І цвіте мигдаль,...
За вікнами блукають кілометри,
І стук коліс прямує в мої сни…
Де були ми частиною палітри,
Й вечірньої картини восени.
Романтика мандрівки — потяг в мрії.
Тепло обійм і посмішка...
это было три месяца назад… прошло сто лет… помню это ощущение, когда ты танцуешь вальс на паутинке… ветер пытается тебя толкнуть, сбить, но ты продвигаешься к самому концу… и вот остаётся шаг...