Сон.

Ці слова пахнуть корицею і моїм ще прохолодним простирадлом. Доброї ночі, коханий. Ми скоро знову побачимося з тобою. Не тут — в іншій паралелі. Кажуть, паралелі не перетинаються, але ми перетнемося.

Дивно чути це від людини, яка часто забуває свої власні сни. Але я пам'ятаю, як влітку мені наснилося, що я люблю тебе. Ми зустрілися пізніше. У спекотній атмосфері номеру, на зім'ятому вночі ліжку. Я відкрила очі і побачила поруч тебе. Був ранок. Увечері я сказала ті самі три слова.

А потім хтось нас розбудив. Прокинулися ми в різних ліжках. У різних кінцях вистиглої осінньої країни.

І тепер, коли нас розлучило безсоння, я знову хочу заснути. Нехай нам насняться інші цифри, стрілки повернуть назад. І стане можливо якщо не все, то багато чого, коли стомлено посміхнувшись, я крізь сон обійму тебе.

Але я як і завжди забуваю сни — вони мені рідко сняться. Доброї ночі, коханий.