Часом йдеш, дивишся всі кудись поспішають, дивляться на годинник, зазирають в телефон… переважна більшість в навушниках, серед них і я.Хтось би сказав — століття музики! Ні. Швидше століття...
Травень, брехня, вхаємний біль
Проходячи крізь мене стає твоєю амнезією
Худну. Руками. Думками. Почуттями.
На вулиці м'який вітер кутає покривалом мої крики,
І краплі виходячи з очей...
Я все життя чекала щастя. Я думала, що воно величезне, світле, вільне. Я вірила, що воно приходить несподівано, як грім, як ураган, все ламаючи, зносячи на своєму шляху і будуючи заново. А ще воно...
місто спить, тишею захлинулося
і дощем,
що не перестає
усю ніч уперто лічить
секунди від і
до
ре-
зультат
непередбачувано-очевидний — рівновага неврівноважених думок
мі-
сто...
Найкращий друг-це тиша
Мовчання… пустота…
Чому так сумно, нишком
Минає це життя?
Здається все чудово:
Зізнання, дружба сміх
Та вулицею знову
Сміється лицемір…
Подумаю…...