То чому ж тримаючи в руках всього один білет людину переповнює страх?
матиму сміливість дати свій варіант відповіді...іноді ми боїмося втрати себе, втрати ось те Я, яке як ми думаємо залишиться на пероні, на березі моря чи на злітній смузі, але якимось чином ось те саме «Я» просковзає в багажний відсік і їде з нами… ви ж помічали, що куди б ви не їхали то залишаєтесь такими самими, як і години, день, тиждень назад.
А з рештою варіантів я згідний цілком і повністю.
… а і забув… в черговий раз сподобалося)
В моєму розумінні вислів Далая Лами доносить до нас те, що в першу чергу потрібно все це шукати в собі, адже зазвичай люди про це забувають і починають шукати це в інших людях, оточенні, містах. А насправді їм потрібно знайти гармонію. Щоб було комфортно з собою. Ну це лише моє розуміння.
Однозначно сподобалося.
Хоча інколи, можливо, потрібно обійти весь світ, щоб повернутися втомленим, впасти біля дверей, зашпортавшись за шматок «щастя», що виглядує із землі… просто раніше в тебе завжди були сили його переступати… але не сьогодні) Тому хто зна… що краще)
Насправді авторам взагалі рідко «відповідають», що тут вже казати про «дякую»! Пост прочитаний вранці і хоч частково, але вже відіграв свою роль в сьогоднішньому настрої. Тож скажу авторові ДЯКУЮ!) Вже другий пост, який дуже сподобався, продовжуйте так і надалі.Вас хочеться читати!
Так, мабуть і для мене це саме дорога. З крутими поворотами, підйомами та спусками, бетонна, або ж грунтова… щоправда моя мабуть пішохідна. Так цікавіше все споглядати і вивчати, аніж через вікно автобуса.
матиму сміливість дати свій варіант відповіді...іноді ми боїмося втрати себе, втрати ось те Я, яке як ми думаємо залишиться на пероні, на березі моря чи на злітній смузі, але якимось чином ось те саме «Я» просковзає в багажний відсік і їде з нами… ви ж помічали, що куди б ви не їхали то залишаєтесь такими самими, як і години, день, тиждень назад.
А з рештою варіантів я згідний цілком і повністю.
… а і забув… в черговий раз сподобалося)
Хоча інколи, можливо, потрібно обійти весь світ, щоб повернутися втомленим, впасти біля дверей, зашпортавшись за шматок «щастя», що виглядує із землі… просто раніше в тебе завжди були сили його переступати… але не сьогодні) Тому хто зна… що краще)
Однозначно сподобалось!
;-)