Пташка

Пташко моя
Не стій на краю,
Не стій бо упадеш,
крила твої до кінця не зажили
багато бідолашні пережили.
Тебе окриляли,
а потім крила твої підпиляли.
Лікували, віру тобі дарували
Та все ж чомусь у клітку запихали
На волю бідолашну не пускали.
Стоїш моя мила тепер на краю
Крізь себе зливу пропускаєш,
нікого близько більше так не підпускаєш
Бо підпускаючи жадаєш,
А жадоного так ти і не маєш
І ти уже не віриш в себе,
Та маєш віру ще у небо.