Стежинки душі

Замело всі доріжки у гаю,
Змерзла річка до самого дна.
Лиш стежинки в душі не зуміла
замести завірюха-зима…
Я наллю собі теплого чаю
І піду по стежинах отих:
Друзів вірних на них пострічаю,
Вчителів і батьків молодих…
Там, на тих на стежках
Ми ще в школі,
Дуже гарні, як юності цвіт…
Ми купалися в морі любові…
Ні.то був океан почуттів…
Стала стежка одна головною
У твоєму й моєму житті.
Хто зна, де б опинилися зараз,
Якби іншими стежками йшли…
Часто тими блукаю стежками,
Різні спогади душу ятрять,
Ті сплетіння життя нездоланні
Не дано повернути назад.