Я намагався вас прогнати,
Назвати словом застрашним,
Гріховним ділом покарати,
Байдужим поглядом, німим…

Та, Ви, неначе бумерангом,
все це мені чомусь вертали,
як з іншим танцювали танго,
а моє тіло проклинали…

Я втік від вас, в краї далекі,
Від себе, й власних почуттів,
Та образ Ваш, мов небезпека,
В моїх думках недогорів.

До моїх прагнень він байдужий,
Перед очима цвів вогнем,
А я страждав, а я нездужав
І сподівався, що мине…

А Ви раптово повертались,
Сміялися з моєї втоми,
Весняним вітром увірвавшись
До мого серця, мов до свого дому……