Іноді хочеться трохи ніжності,
Такого звичайного людського тепла.
Додати до цієї суміші свіжості,
Включаючи радість, випити все до дна.

Додати трохи кохання і гордості,
Крапельку смутку, ще й доброти.
Ось вже знайшла я мікстуру від суворої вічності,
Але чомусь не спасти так світи.

Просто на кінчиках пальців незрозумілі емоції,
Думаєш, варто дмухнути і їх вже нема
У животі відчуваєш бентежності порції,
Насправді ж то просто одна пустота.

Як часто вигадуєм ліки від болю душевного,
Існуючі, сильнодіючі, можливо, палаючі.
Рятуємось як можемо від чогось немилосердного,
А відповідь ховається в звичайних словах.

АБ