Щаслива крапля
Серед пагорбів і жмутів квітів сонця, зеленіє крапля щаслива. Вона в повітрі легенько тремтить, маніжиться на легкому сонечку і споглядає довкола, уважно стежить за тими колосками, що вітер схилив долі. І зовсім несподіваним є прихід русалок веселих, що звитяжно гукають у своє коло і просять у неба дзвону дерев та хвиль спрілої озерної синьоокої води. Вони хихотять і вплітають собі у волосся барву кольористу, зіткану з вогнів, нічних світил, людських помислів і гарячих щирих сердець. Ворон добре розуміє, що йому не під силу занепокоїти і втрутитися в їх вир.
А навколо краплі… І їх все більше. Ледь видніється зелений старий мох, чорніє соковита ожина, кущик вже втомився витримувати на собі важкі ягідні ґудзички, але попри те красується перед травами. А коник стрибунець принишк й тільки чекає нагоди залоскотати ніжки русалочки. Гомін і зелень-зелена ллються водограєм щастя. В небі теж багато крапель, хто ж їх туди позакидав? Метелики… Точно вони, вічні шукачі миру, добра і чистоти. Вони прагнуть небо зробити чистим і безхмарним, вкривають його краплями і білими-білими прозорими квітами, залишаючи там своє добро.
Серед пагорбів і жмутів квітів сонця, зеленіє крапля щаслива. Вона в повітрі легенько тремтить, маніжиться на легкому сонечку і споглядає довкола, уважно стежить за тими колосками, що вітер схилив долі. І зовсім несподіваним є прихід русалок веселих, що звитяжно гукають у своє коло і просять у неба дзвону дерев та хвиль спрілої озерної синьоокої води. Вони хихотять і вплітають собі у волосся барву кольористу, зіткану з вогнів, нічних світил, людських помислів і гарячих щирих сердець. Ворон добре розуміє, що йому не під силу занепокоїти і втрутитися в їх вир.
А навколо краплі… І їх все більше. Ледь видніється зелений старий мох, чорніє соковита ожина, кущик вже втомився витримувати на собі важкі ягідні ґудзички, але попри те красується перед травами. А коник стрибунець принишк й тільки чекає нагоди залоскотати ніжки русалочки. Гомін і зелень-зелена ллються водограєм щастя. В небі теж багато крапель, хто ж їх туди позакидав? Метелики… Точно вони, вічні шукачі миру, добра і чистоти. Вони прагнуть небо зробити чистим і безхмарним, вкривають його краплями і білими-білими прозорими квітами, залишаючи там своє добро.
0 коментарів