Я розкажу тобі про те, куди ховається ранкова роса, коли сходить золотий помаранч, куди стікають дощові краплі після того як впадуть з обвітрених дерев, куди тікає лісовий каламутний струмок, несучи з собою соснові гілки і запах осінніх грибів, за який обрій ховається синій дим з вогнища на якому щойно спалили солодкий дурман. Я покажу тобі кому нещасна зозуля знову підкинула своїх дитинчат, де ховаються зайці від набридливих мисливців і їх собак, де ростуть вовчі ягоди і загадкова папороть, де сплять зимою посопуючи їжачки. Ми збиратимемо жовте опале листя з поверхні холодного озера, дивитимемось як під водою цілуються закохані соми…МИ Впадемо у воду!!! Підемо дивитися, де ночують гігантські кити, побачимо де схована Атлантида, де поховав свої скарби Титанік… МИ будемо плакати, бо танкери розливатимуть на хвилях чорне золото…МИ будемо сміятися, коли побачимо, що пінгвіни і страуси насправді вміють літати…МИ вирвемося з туманної води і полетимо за ними, доженемо воєнні літаки і сядемо їм на крила, може, ми будемо останніми кого побачать пілоти через скло своїх шоломів, летячи під обстріл…Хай в цей момент вони сміються разом з нами!!!.. Ми зіскочимо на хмари і будемо падати крізь них, ми промокнемо до нитки і будемо кашляти разом…Ми падатимемо, переганяючи безстрашних людей з парашутами, яким так хочеться дотягнути до землі…Ми впадемо на гниле сіно і кілька хвилин не зможемо нормально дихати, але я міцно триматиму тебе за руку і потягну дивитися на циганське весілля. Табір зустріне нас теплим вогнищем і голосними піснями, нам дадуть суху одіж і залікують наші рани і хвороби. Ти танцюватимеш з молодою циганкою, вона поїтиме тебе любовним відваром з польових трав, а ти дивлячись в її чорні очі і на золоті ковтки, бачитимеш в них Моє відображення. Коли скрипка старого музики дограє свій останній плач, коли молодята заснуть у своєму шатрі, я вкраду тебе у молодої циганки. Ми побачимо як вночі світиться вогнями шосе…Ми зловимо маршрутку до нашого міста, по дорозі додому я трохи дріматиму у тебе на плечі, водій буде питати звідки в нас циганський одяг, в його очах ти бачитимеш страх, що ми може ми його обкрадемо і зупиниш маршрутку, розбудиш мене, візьмеш за руку, над схилами почне розвиднятися і ти підеш показувати мені, куди ховається ранкова роса, коли сходить золотий помаранч…