За рік роботи, офіційної, з трудовою книжкою та іншими невід’ємними сегментами державного місця, зрозуміла багато речей про життя і про себе. В першу чергу робота показала мені те, що спати по 12-15 годин на день мають право лише ті, у кого немає великої цілі у житті. на пари я завжди спізнювалась, на роботу теж)) але в першому випадку я любила ніжитися на дивані, а в іншому у ванній чи перед дзеркалом обираючи одяг, роблячи макіяж чи зарядку. Скажу відверто, що другий варіант мені сподобався і дав більше плодів, аніж перший. то ж час треба використовувати раціонально, з розрахунком на перспективу. чому так? Поперджую, що відчуття гідності і скромності, в мене нормальне. проте у свої 23 роки я відчуваю себе привабливішою, здоровішою, розумнішою і впевненішою ніж деякі у 18,і чомусь мені здається, що це не від віку залежить, і при правильній розстановці своїх пріорітетів мої 40 радуватимуть мене більшою кількістю приємних сюрпризів ніж когось їхні 23. Основний приорітет – саморозвиток, уміння ставити правильні цілі. Саморозвиток включає красу тіла і духовну, розвиток ментальних здібностей, відносин з оточуючими. Уміти правильно розставляти цілі – означало жертвувати чимось дрібнішитм заради більшого і часто густо це було досить болючим, але вже так ми складені, ну що просто не можемо клонуватися, і нам підвладно піддаватися спокусам. Важливо! Вчасно зістрибнути з поїзда, що їде до тупіка. Не завжди жити так дозволяє час, гроші, обставини, здоров’я, але важливо вміти повернути човен таким чином, щоб навіть із дріб’язку винести для себе гвинтик, який стане основою для майбутньої яхти. Не можу сказати, що за цей рік я заробила купу грошей, опанувала гру на контрабасі чи органі, вийшла заміж чи врятувала чиєсь життя. Але… я впевнена, що те, що я побачила і пережила-кардинально змінило мій світогляд, моє життя і ставлення до багатьох речей, навчило мене жити СВОЇМ життям, не пристосовуючись до когось, не прогинаючись, через що я страждала не раз, але перешкоди робили ці стержні міцнішими і незламнішими. Ниньки комусь дуже важко на мене повпливати. Є такі, особливо в емоційному плані. Та чим більш сильною стаю я, тим грізніші у мене вороги. Я не добра до всіх, і так вороги у мене є. Хто добрий з усіма, той лось. Ну і ще лицемір, одною дупою на два фронти… ну ви зрозуміли…
Постійно чую позаочі чи в анонімках, що я тупа, шлюха, страшна, і так далі. Хмм… і згадую. За все життя я ні разу не була за кордоном і тільки три рази на морі, айфонів і смартофонів не маю, мобільний звичайний, з 15 років на роботі, своє навчання оплачувала сама, так само як і свої гульки та інші разнообразія які були, а саме книги, одяг, танцювальні костюми та інше. Батьки не готували для мене хороший старт, бо нічого не сподівалися від такої, яка лицем не вийшла та і талантами не блєщєт. Це вже мій брат вчиться у дорогій школі, вивчає з динства три іноземні, за які башляють, староста свого класу і вобшем маладєц)))… ніхто з вас ніколи не дізнається, який шлях я проходжу, що відчуваю,і шо напсравді не все так легко, як ви увялєте підглядаючи за чужим життям. але мені по барабану то. І це правильно. по барабану-це логічно, потрібно і давайте так робити із оточуючими, для гарного щасливого життя нам вистачить, щоб нас любили двоє, троє, а решта- безмозгле сміття, якщо само не живе і тобі не дає жити. Викидати сміття!!!.. оце людське сміття як і опале листя часом, все так гарно спочатку, але коли починає гнити… ой....і знову осінь за вікном. новий етап в житті, що дозволить йти далі. Знову опале листя, яке доведеться спалити, зліші вороги, вчитися і розвиватися, більше часу для зовнішньості, друзів і коханих… Я йду вперед. Повільно хоч, та все одно з розбитими колінами. Мало сплю, умудряюся читати книги, сидіти в соцмережах і малювати одночасно. Багато думаю і роблю висновки. В мене нема такого, що я стаю на одні і ті ж граблі. Вдосконалюю своє тіло, і майже слідкую за харчуванням. от такі справулі, і якщо ви вирішили комусь сказати про мене, що я страшна, тупіца, шлюха і так далі – можете це зробити, та от тільки що це змінить?