Реалізм

Ми всі не є справжніми,
В шафі у нас сотні масок спокійно лежать.
Давно перестали справедливо ставати найкращими,
Губи і рот від брехні так болять.

Ми реалісти,і що? — Для нас світ безколірний
Є біле,є чорне, та сірий — це колір єства.
Кожний із нас до умов виживання давно адаптований,
Та чи одразу готовим ти був до такого життя?

Людей не цінуєм, для чого?
Є ми і на себе чомусь так бездумно надіємось.
Для себе існуємо, для цього
нам не потрібні вже інші, про них не піклуємось.

У нас є життя, воно наше цілковито і повністю,
Його проживаєм як хочем, ніхто не змусить нас щось в собі змінить.
Людей не дивуємо нашою впертою сміливістю.
Життя річ складна, а так важко по течії плить.

Ми реалісти, для чого нам зайві емоції?
Вони все ускладнюють, в нас і без цього є купа проблем.
Ми просто люди, населення певної нації,
а в тім не цікавлять нас інші, життя наше вміщує кілька своїх теорем!

Весь наш світ — павутина заплутана,
Що ж тут хорошого — буть мухою в ній?
Може і добре — бути в тенета заплутаним.
Але хіба люди — стадо бездушне, хаотичний рій?