Осінність тепла вже заснула.
Холодна мряка за вікном.
Ліниво пледом огорнула
Ногу на ногу під столом.
Так зимньо. Холодно. Замерзла.
В думках сьогодні тільки ти.
Уся невпевненісь десь щезла — Ніхто не розведе мости.
Мені б в твої обійми впасти
І заховатись від дощів.
Проміння посмішки ковтати
Тонути в сяйві почуттів…
Світанки. Сонце зустрічати
В твоїх обіймах. І завжди
Так ніжно й палко цілувати
Вуста кохані… назавжди…
Іти собі рука об руку
Стежиною життя для двох…
Вслухаючись до серця стуку
Без болі, фальші та тривог…
5 коментарів
атмосферно
дуже ніжний вірш… чуттєвий… якийсь такий пронизаний жіночими переживаннями і почуттями.
і стиль цікавий — такий стриманий, без сленговий вставок.
рима приємна) гарно сприймається.