Три дороги...

Три дороги зійшлись – і не знати, куди іти,
На розпутті крізь сон пробиратися, зжавши волю.
Серед сотень очей відшукати хоча б де ти,
Щоб ділити цей світ по частині на двох з тобою.

Бо самій надто тісно у стінах німих кімнат,
І самотність здавила душу, зв’язала руки…
Дуже важко самій вийти з брані сталевих ґрат
І нестримно звучать наймиліші у світі звуки.

Так обрид цей весь світ. Відшукати б його в тобі,
Розділити на два – і примножиться щастя вдвічі.
Три дороги зійшлись – і не знати куди іти,
Та я вихід знайду, тільки б глянути в твої вічі.

Та я вихід знайду! Тільки б ти не звернув з шляху,
Не покинув би тільки мене на розпутті долі.
Я з тобою наосліп до краю землі піду,
Якщо зможу впустити в кордони своєї волі.