Несказані тихо спинились слова
В вустах, що від страху здригались.
І знову, продумані фрази в думках
Показати повністю…
Втікти від усіх намагались.
Ці погляди, жести торкалися дна,
Безодні у грудях, у серці.
Спокуса і пристрасть прийшли крадькома,
Відкрили у космос мій дверці.
І знову шалена п’яніє вона
Від слів його ніжно-блаженних.
Вона і юна, й тендітна, й одна
Без досвіду кориться легко.
Усе як раніше: є він, є вона,
І усмішки й марні надії.
Але чомусь знову спинились слова
Зізнання і в неї лиш мрії.
Цей присмак кохання для неї новий,
Раніше з таким лишень гралась.
Солодкий він, навіть трохи гіркий,
Чому ж так як зараз його не боялась?
В миттєвості ночі є щось чарівне,
Щось дивне, омріяне, вічне.
В миттєвості ночі таємне одне —
Вперше в житті її серце тріпоче.
Анастасія Боднарук
0 коментарів