Не дивіться на світ через голову, дивіться через серце!
«Серце моє, пора спати!» — скажу я тобі, коли ти в черговий раз засидишся допізна за комп’ютером. Ти відповісиш «ще трішки і вже лягаю». Піднімеш на мене свої блискучі карі очі, ніжно поцілуєш в носик і повернешся до роботи. Посміхнусь. Ляжу в ліжко гріючи його для нас і чекатиму обіймаючи подушку. Закінчивши увімкнеш мелодійну музику, запалиш декілька свічок. Кімната наповниться неймовірними ароматами і теплим світлом (обожнюю це, незважаючи на те, що просто ненавиджу чекати.воно того варте).Ляжеш поряд, притиснешся до спини своїми «кудлатими» грудьми. Надворі ніч, холодно. Хоч на календарі вже квітень. А ми під ковдрою, в теплі шепочемо, щось приємне одне одному на вушко, змінюючи соту позу за останні сорок хвилин. Нарешті ти мене обімеш так міцно ніби переживаючи, що заснеш, а я втечу. Ми вирушаємо у світ снів.
«Ти наснишся мені?»
«Обовязково!»
0 коментарів