Картини

о як шалено він її любив
шукав очима а коли знаходив
то підсвідомо знову шаленів
що не під силу втримати раптовість

о як відчутно він її чекав
біля зупинки і у магазині
хвилина зустрічі така терпка
і разом з тим така кваплива

о як він образи змальовував її
у цих картинах невимовно сильних
переплелися фарби і мазки
її душі – в його життєвих злиднях

о як нестримно він читав рядки
що асоціативно вабили до неї
пісні чи вірші а чи прозові книжки –
сентиментальний прихисток людини

о як незримо він світився щастям
коли десь поряд чув її ім’я
його магнітна чуйність непідвласна
для тих у кого замкнені серця

бувають речі люди вчинки
без аргументів планів і мети
бувають просто відчуття думки і рими
про щось про когось десь у них і ти

картини – стали витвором епохи
людина – стала прикладом митця
який не залишивши віри в когось
до старості чекав її лиця