Ридає серце, все нутро ридає
За Тебе мій знедолений Народе!!!
Душу навиворіт від болю вивертає
Бо вже нема ні волі, ні свободи!

Бо там де вчора Ти в однім пориві
Єднався піснею й віршами Кобзаря
Сьогодні тонеш у свинцевій зливі
І кров'ю вже орошена земля.

Бо там де Ти для рідної держави
Виборював терпляче справедливість
Біжиш сьогодні від звірячої облави
Вже не надіючись на чиюсь милість…

Знесилений і хворий кровоточиш
Від злих кийків в руках Твоїх синів
Кричиш що тільки миру й правди хочеш
Але вони не чують Твоїх слів.

Вони чомусь від Тебе відреклися
А значить відреклись свого коріння
І поки Ти за них щиро молився
Вони стали на бік війни й свавілля!

І поки Ти терпиш страшні знущання
Вони себе рівняють до героїв
Надія вмерла вже на їхнє покаяння
Вони тепер раби своєї зброї.

Тримайся вкупі милий мій Народе!!!
Бо сила твоя в духові Козацькім
Споконвіків боролись за свободу
Поборемось й тепер загоном Братським!