Пори року

Літо. Погляд в підлогу, очі запали, синці під очима від нестачі сну. Періодами нервово смикається око. В очах сум, порожнеча. Відсутність апетиту. Апатія. Байдужість до почуттів оточуючих. Егоїзм! Всередині все кипить. Біль! Всюди сарказм, у відповідях злість. Відсутність енергії, енергетики. Холодні руки. Десь о третій ночі, щоки мокрі від солоної «морської води».

Пів року в комі, з пам'яті стерта безліч людей. Без них легше. Та й плювати оточуючим на тебе. Не показувати почуттів. Відсутність. Єхидна посмішка у відповідь на вигуки. Втеча від прояву почуттів. Одним дивно, інші кричать «Ненормальна!»

Зимовий ранок, 10:00. Ранкова кава. Галерея. Пробудження. Теплішає. Всередині знову все тліє немов вугілля. Роздуми. Сумніви. Страх. Бажання збуваються!

Ейфорія і знову політ. Зализані рани загоїлись.

З високо піднятою головою годо крокує вулицями. Ловить захоплені погляди. Очі знову блищать, живі, на обличчі рум'янець. Помішка, ямки на щоках. Вона його, назвжди. Дзвінкий сміх, ніякого суму! Розпустилась, як квітка.