А я плачу. Я знову можу плакати… Мені вже зовсім не важко це робити! При чому, від щастя. Реально. Майже ніколи такого не бувало. Просто сльози течуть собі самовільно по щокам і дивній посмішці… Так, саме дивній посмішці! Тому, що в той час, коли солона роса виступає з очей, в голові кружляють образи, уривки розмов та снів… Щасливі хвилини, що закарбувались у пам*яті. Щасливі хвилини проведені з Тобою. Сльози щастя течуть по щасливій посмішці…
Дякую Тобі за мої сльози…
0 коментарів