The Melancholy Death of Oyster Boy
He proposed in the dunes,
they were wed by the sea,
Their nine-day-long honeymoon
was on the isle of Capri.
For their supper they had one specatular dish-
a simmering stew of mollusks and fish.
And while he savored the broth,
her bride's heart made a wish.
That wish came true-she gave birth to a baby.
But was this little one human
Well, maybe.
Ten fingers, ten toes,
he had plumbing and sight.
He could hear, he could feel,
but normal?
Not quite.
This unnatural birth, this canker, this blight,
was the start and the end and the sum of their plight.
She railed at the doctor:
«He cannot be mine.
He smells of the ocean, of seaweed and brine.»
«You should count yourself lucky, for only last week,
I treated a girl with three ears and a beak.
That your son is half oyster
you cannot blame me.
… have you ever considered, by chance,
a small home by the sea?»
Not knowing what to name him,
they just called him Sam,
or sometimes,
«that thing that looks like a clam»
Everyone wondered, but no one could tell,
When would young Oyster Boy come out of his shell?
When the Thompson quadruplets espied him one day,
they called him a bivalve and ran quickly away.
One spring afternoon,
Sam was left in the rain.
At the southwestern corner of Seaview and Main,
he watched the rain water as it swirled
down the drain.
His mom on the freeway
in the breakdown lane
was pouding the dashboard-
she couldn't contain
the ever-rising grief,
frustration,
and pain.
«Really, sweetheart,» she said
«I don't mean to make fun,
but something smells fishy
and I think it's our son.
I don't like to say this, but it must be said,
you're blaming our son for your problems in bed.»
He tried salves, he tried ointments
that turned everything red.
He tried potions and lotions
and tincture of lead.
He ached and he itched and he twitched and he bled.
The doctor diagnosed,
«I can't quite be sure,
but the cause of the problem may also be the cure.
They say oysters improve your sexual powers.
Perhaps eating your son
would help you do it for hours!»
He came on tiptoe,
he came on the sly,
sweat on his forehead,
and on his lips-a lie.
«Son, are you happy? I don't mean to pry,
but do you dream of Heaven?
Have you ever wanted to die?
Sam blinked his eye twice.
but made no reply.
Dad fingered his knife and loosened his tie
.
As he picked up his son,
Sam dripped on his coat.
With the shell to his lips,
Sam slipped down his throat.
They burried him quickly in the sand by the sea
-sighed a prayer, wept a tear-
and they were back home by three.
A cross of greay driftwood marked Oyster Boy's grave.
Words writ in the sand
promised Jesus would save.
But his memory was lost with one high-tide wave.
Прискорбна смерть Хлопчика-Устриці
Повінчались в пісках
Одружились край морських берегів.
Медовий місяц провели
На острові Капрі
На вечерю куштували
Різноманітні страви:
Нутрощі молюсків
Та рибні відвари.
І поки чоловік продовжував жування,
Його наречена загадала бажання.
Бажання це збулось — вона народила,
Та чи людину?
Ну, можливо.
Мав руки і ноги,
Мав ніздрі у носі,
»ознаки" і зір,
Та чи нормальним він був?
Не зовсім.
Вона криком на лікаря:
«Ця штука не моя!
Вона пахне сіллю й морською водою.»
«Вам ще пощастило: минулого дня
Приймав я бідаку із дзьобом
й вухами трьома.
Ваш син — напів-устриця.
Нема тут моєї вини.
… чи не мали ви часом
будиночка біля води?»
Не знаючи більше,
назвали його Семом просто,
чи інколи
«ця штука, що схожа на молюска»
Усі міркували, та ніхто не питав:
Коли б вже цей Устриця мушлю свою покидав?
Коли його вгледіли
Четвірка дітей,
то назвали двостулковим
і шмигнули геть.
Одного весняного дня
Сем самітно стояв на дощі
і глядів, як вода дощова
утікає у труби стічні.
Матуся його,
що на трасі прижалась автом до узбічча,
Не знаходила місця собі,
Переповнена горем,
болем і відчаєм.
«Любий,» сказала вона,
«По правді якщо говорить,
то тут пахне рибою,
і це наш син, вочевидь.
Неприємно про це говорити, та все ж,
У проблемах у ліжку його звинувачуєш теж.»
Він пробував мазі, лосьйони, крем,
що лише обпікав і свербів,
Та все марно: ще дужче він
сіпався й кровоточив.
Доктор порадив:
«Я, звісно, не певен,
та проблема є вирішенням,
як на мене.
Я знаю, устриць м’ясо
Збільшує вашу „силу“.
Можливо, якщо ви з’їсте свого сина,
це допоможе вам на години!»
Заходив навшпиньках,
на найтихших ногах
із потом на лобі
й брехнею в устах.
«Чи щасливий ти, сину?
Чи щасливе ти маєш життя?
Чи не хочеш померти,
Не мрієш про Небеса?»
Сем двічі кліпнув,
та не відповів.
Отець лише зблід
і в руках ніж зціпив.
Він тримав свого сина,
Син заляпав пальто.
Нутро Сема ковзнуло
по горлянці його.
Поховали його
Біля моря в піски
Ридали, молились,
Були вдома вже в три.
Аби-який хрест височів
на Хлопця-Устриці могилі.
Слова на піску перед нею
Обіцяли йому божу милість.
Та всю пам'ять про нього змили
Перші хвилі припливів.
Переклад Наталки Травень
1 коментар
Переведено так своеобразно но не теряя ни капли из оригинала.