Знаєш, я з тобою можу бути собою. Давай забудемо все та будемо скакати по весняних калюжах? Грітись під промінням теплоговесняного сонця. Знаєш, ти для мене — все, і я для тебе також все.
Для тебе я є гарнішою, для тебе я посміхаюсь. Для тебе я пишу, і для тебе я читаю. Давай завернемось у ковдру з повітря, ляжемо на м'яке простирадло — траву — та будемо спостерігати за хмарами над нашими головами. Які легко та тендітно, немов мереживо чи пір'я, розташувались на небі-дзеркалі. Я хочу тебе кохати, так, саме кохати, тому що любити можна все, але не кохати. Кохати чисто та світло. З тобою я хочу журитись, з тобою плакати та сміятись, та, насамперед, кохати. Знаєш, головне бути з тобою… Я хочу з тобою помирати та відроджуватись з попелу, як та птиця — Фенікс. Знову і знову… Немов сонце змінює свою варту з місяцем. А саме головне, я хочу знову і знову в тебе закоху-
ватись… закохуватись до безтями… до болю… Я хочу тобі розповісти усе, що в мене є, розкрити, припідняти завісу мого театру, провести тебе по всіх таємничих вуличках, будинках чи хижинках мого світу. Я хочу, аби ти поринув у мій світ разом зі мною. Хочу сісти з тобою за стіл, один навпроти одного, дивитись в твої бездонні сині очі
та говорити… Хочеться почути від тебе слова, такі рідні і такі чужі, такі близькі і такі далекі… Хочу відчинити вікна і спостерігати з тобою за людьми. Я хочу кожного ранку прокидатись в твоїх обіймах, скрізь свій сон відчувати, як ти мене обнімаєш, тулиш мене до себе.Знаєш, як приємно, тільки прокинувшись, обняти тебе, такого силь-
ного і ніжного… Кожного разу заринути в твою бороду, а потім цілувати твої вуста… Такі солодкі і пристрасні… Хочу з тобою кохатись… кожного разу поринати і божеволіти від твоїх доторків, від твоїх пестощів. Моє серце наповнилось, дихати важко, хочу з головою поринути в твої обійми.
Для тебе я є гарнішою, для тебе я посміхаюсь. Для тебе я пишу, і для тебе я читаю. Давай завернемось у ковдру з повітря, ляжемо на м'яке простирадло — траву — та будемо спостерігати за хмарами над нашими головами. Які легко та тендітно, немов мереживо чи пір'я, розташувались на небі-дзеркалі. Я хочу тебе кохати, так, саме кохати, тому що любити можна все, але не кохати. Кохати чисто та світло. З тобою я хочу журитись, з тобою плакати та сміятись, та, насамперед, кохати. Знаєш, головне бути з тобою… Я хочу з тобою помирати та відроджуватись з попелу, як та птиця — Фенікс. Знову і знову… Немов сонце змінює свою варту з місяцем. А саме головне, я хочу знову і знову в тебе закоху-
ватись… закохуватись до безтями… до болю… Я хочу тобі розповісти усе, що в мене є, розкрити, припідняти завісу мого театру, провести тебе по всіх таємничих вуличках, будинках чи хижинках мого світу. Я хочу, аби ти поринув у мій світ разом зі мною. Хочу сісти з тобою за стіл, один навпроти одного, дивитись в твої бездонні сині очі
та говорити… Хочеться почути від тебе слова, такі рідні і такі чужі, такі близькі і такі далекі… Хочу відчинити вікна і спостерігати з тобою за людьми. Я хочу кожного ранку прокидатись в твоїх обіймах, скрізь свій сон відчувати, як ти мене обнімаєш, тулиш мене до себе.Знаєш, як приємно, тільки прокинувшись, обняти тебе, такого силь-
ного і ніжного… Кожного разу заринути в твою бороду, а потім цілувати твої вуста… Такі солодкі і пристрасні… Хочу з тобою кохатись… кожного разу поринати і божеволіти від твоїх доторків, від твоїх пестощів. Моє серце наповнилось, дихати важко, хочу з головою поринути в твої обійми.
0 коментарів