Чекання плете довгу павутину вічності..І ця вічність ніколи не закінчиться, адже ти завжди будеш очікувати ту хвилину, в якій ти знайдеш іскринку, від якої загоришся в полум'я і горітимеш довго, як вічний вогонь слави. Але з часом ти потухаєш і перетворюєшся у щойно вигорівшу золу… Попіл, який залишився із тебе — південним вітром забере. Рознесе по світу. Та дух, який незгасний збиратиме пилинки, які рознеслися по світу, щоб знову загорітись. І як Жар Птиця ти піднімешся із чорного, як пекло, пеплу, щоб запалати по-нову.І вічність ця продовжиться, неначе диво. А чекання плело і плете павутину життя.
0 коментарів