…
Із чого почати?
Із осені.
Що знову вийшла тобі назустріч.
Що знає про твої почуття до зими.
І все ж…без неї ти не усвідомиш, що таке сорокаградусне кохання…і сорокаградусний холод,...
Серед її пам’ятей є одна зі смаком зубної пасти.
Після неї дихається свіжо і терпкувато…
І приходить квітень, щоби трохи тих снів украсти.
Тих, що сплять із нею, а їх небагато.
Їх трохи...
І він озивається в ній так раптово.
Той березень зі всіма його звуками, кольорами всіма.
Він змінює тембр.
Вона згадує кожне слово.
І навіть ті, що їх в мові давно нема.
Вона засипає...
Саме тому
зими здаються довжелезними і пустими.
Саме тому
сніги випадають колючі й раптові.
Вони пишуть себе великими буквами,
зовсім не тими,
Що можуть зліпити в пітьмі...
За кілька тижнів до Різдва.
За кілька тижнів до Різдва у порожній кімнаті.
За кілька тижнів до Різдва у порожній кімнаті на восьмому поверсі…
Сьоме небо – у нас під ногами.
… а ти мені...
Щастю достатньо одної любові і декількох вір.
Осені – кілька днів і з десяток зимових знамен.
Щоби зустріти сніг, треба вийти хоча би надвір.
Щоби тебе – проказати мільйони чужих імен....
Чи ці сніги триватимуть вічно?
Чи завтра ти прокинешся перед світанком і все це зникне – білі дороги і білі дерева? Чи все це зникне так раптово, як і почалося?.. Чи вся ця тиша небес, де...
Ті наші зими
стали чужими
і захотілось тепла
одиноке мовчання
і вуста на прощання
зустрілися два на два…
у холодній квартирі
неначе у тирі
я поцілю у тебе
словами
і стомлені...