Автор видео подходила к прохожим в Амстердаме и спрашивала их возраст, записывая на камеру. Идея была собрать 100 человек в возрасте от 0 до 100 лет. Самая большая трудность была включить в видео...
Ще влітку читала автобіографічну збірку інтерв’ю одного міжнародного журналіста. Він досить вчасно і актуально вводить у зміст бесіди терміни: «суб’єктивізм», «індивідуальна картина світу»,...
Замело всі доріжки у гаю,
Змерзла річка до самого дна.
Лиш стежинки в душі не зуміла
замести завірюха-зима…
Я наллю собі теплого чаю
І піду по стежинах отих:
Друзів вірних на них...
Коли хворієш, яскраво наринає спогад з дитинства. Де на першій стадії на тебе сваряться, що захворіла. На другій – бурмочуть, що тепер необхідне лікування. І, нарешті, на третій – вкладають у...
розумієш, це як ніби все починати з початку?
немовби знову невпевнено вчитись ходити,
шукати літери імені у дитячій абетці,
чи задумливо рахувати на пальцях години.
розумієш, тут,...
Що ж в кінці отримуємо ми всі?
Навіщо щодня наповнюємо гаманці?
Жаль лишень, що всіх нас чекає одне і теж:
Сльози, нестерпний біль і малий кортеж.
Кожен думає, що він дуже особливий,
У...
здається, суцільні деталі…
нічого складного, ніяких обмежень
це просто приходить
ти просто звикаєш
без жодної логіки, без зайвої репліки
немає прогнозів, спланованих графіків
це...
…Коли спиняється життя
І погляд гасне в майбуття.
Перед очима пролітає
Уся марнотна суєта!
***
Коли спиняється життя
І забувається година,
А пам’ятається та мить
Коли ти був іще...
люди, яких ми знаємо
обличчя, які пішли
історії наші вкрадені
невідомо коли і ким
спогади наші крутяться
вітром сторіч німих
саме важливе губиться
а циклічність — це й є наш...
А ви знали, що всі ми до 7-8 років від народження переживаємо первинну форму нарцисизму?
І це норма життя. Тому що дитина, до періоду 8-9 років, не відрізняє «я» як окреме від «ти». Цей стан...
пробач, за слова, що магнітом припали до серця
пробач, за слова, що навічно зі мною зостались
пробач, що жива світлом твоїм щоденним
пробач, що слабка, бути з тобою відвертою
бо нашу...
ти час у безмірі годин
ти забираєш непотрібне
ти голос стомлених судин,
що ллється в грозах безгомінних
ти мій шматок земних страждань,
мороки днів, буденних урвищ
ти кисень...
Ти хочеш висот,
а там ще й золот та безліч марнот
Хоч навіть не знаєш ти справжніх турбот
Навіщо ж тобі таких нечистот?
Коли нема життя щасливих нот
Огортає тебе самотності коловорот...
ці звуки завмерли, ці рими нестерпні
ці ігри в слова вилітають крізь розбите вікно
ці сутички марні, ці вбивства безкарні
ці кодекси честі загрузли по вуха в багно
ці краплі від болю,...
коли ти приходиш, цей дім переповнює спокій
коли ти зникаєш, простір втрачає свій сенс
натомість я залишаюся поміж порожніх утопій
і прошу надалі не ідентифікувати моїх імен
мить...
Три дороги зійшлись – і не знати, куди іти,
На розпутті крізь сон пробиратися, зжавши волю.
Серед сотень очей відшукати хоча б де ти,
Щоб ділити цей світ по частині на двох з тобою.
Бо...
Знаєте, чим мене приваблюють образи літературних героїв на кшталт Пеппі з чудернацькою зачіскою або Аліси з Wonderland? Присутністю у них: свободи мрії, свободи вигадки, свободи світу окремої...
ми знаємо що таке бути безжальними
думати масово
вірити в марення
також на два все спроможні помножити
щоб не до зменшення
що часто тривожить нас
ми знаємо як виглядає сьогодні...
давай розфарбуємо ось цю Chanel.
вона ж не Chanel – всього лиш підробка.
давай замаскуємо «модну» панель,
і десь заллємо фабричну бездонність.
давай розфарбуємо «нещастя» кота,
адже...
не впасти
сьогодні потрібно просто триматись
перестати чекати зупинки серцебиття
не впасти
нам просто потрібно забути про слово «здатись»
нам просто потрібно міцніше триматись
місяць...
срібляста алея невимитих вулиць
сьогодні тобі залишатися тут
незримо тривало й глибинно-відчутно
ти ловиш в тенета серце моє
не знаю непевна не можу спинитись
колись десь вже чули...
Якщо стати до крайностей відвертою, чесною й мало не на грані непристойності та рутини самокритичною, то моє найкраще оповідання – це те, що я чую із твоїх вуст у стишеній абсолютній темряві....
корабель твій корабель
він сьогодні прийшов так невчасно
звук води що манить до скель
і мелодії втрачених вальсів
зфантазуй намалюй збережи
не зламай не зітри не розрізуй...
коли ми навчимося слухати
і чути не лише себе?
здається ми «вміємо» думати
але так дратують лапки
на сторінці ховається оповідь
у розмові ховається суть
збагнути не лише...
у нас є шанс – один
у нас є день – сьогодні
у нас є сила йти
хоч відчаю й безодня
ми пройдемо цей туман
ми зламаємо цю перепону
чергова поразка це знак –
покращити критерій...
Я знаю, що в душі ненавидить мене людей багато.
Та, що із того?! Буває часом, я сама ненавиджу себе.
Коли б я зникла, було б для них свято…
Та ж ні. Гадюкою усім на зло —
Тихенько я на...
у дурницях ховаються істини
ви не думали про це зокрема?
наша вічність у днях заколисана
ну а спокій – у вічних піснях
і у чому таємниця зустрічей
і перетинів і шляхів?
наше завтра...