Рейтинг

+17.18

Проза

85 читачів, 164 публікації

Детальніше ↓ RSS

Іванна Стеф'юк. Вишнева душа

Свідомість туманилася – світ крутився, переходив у коло звуків, і жінці дуже хотілося спати. Вона не розуміла вже, де вона є і що з нею робиться,...

Іванна Стеф'юк. На хітанці (роман)

Розділ І 1 Цей раз гора дихала помаліше – хоч вітер ніби і справився дмухати поміж смереки, хоч і трава нашорошилася хижачкою, хоч, ніби,...

На хітанці (частина 3, 4)

… І вона далі прийшла. Сіла бабі в ногах. Дивилася — і не кліпала. Баба в своїй думці робилася така маленька – з горошину десь, а ліжко і хата...

Однажды сказочник устал рассказывать сказки

«Однажды сказочник устал рассказывать сказки» Давным давно, жил на свете один старый, добрый сказочник. Он очень любил различные истории, собирал...

Подруга

Після неочікуваної п’янки в п’ятницю, нам дуже хотілось відпочити. А відпочинок наш був доволі особливим – ми лежали по своїх ліжках і гортали...

Це так життєво

Радійте життю та живіть у своє задоволення. Будьте щасливими і цінуйте все що ви маєте. Любіть наскільки дозволяє вам серце, кажіть те що ви...

Чашка кави

Світало……… Ласкаве ранкове сонечко обіймало небо, що ще не прокинулось. Я завжди любила спостерігати за цим явищем – грою двох величних небесних...

Іванна Стеф'юк. На хітанці (частина 2, продовження)

**** … Коли в темну косу вплітається зелена нитка – вона проступає і ділить ту косу. І здається їй, що то її узір. Що то вона плете так. А...

Іванна Стеф'юк. На хітанці (частина 2)

11. Найгірше бути не самому, найгірше бути одинокому біля когось. Наталя обчепила коліна і вдивлялася в сутінки. Вечір, купка малини в мисці,...

Іванна Стеф'юк. На хітанці (частина роману)

Розділ І 1 Цей раз гора дихала помаліше – хоч вітер ніби і справився дмухати поміж смереки, хоч і трава нашорошилася хижачкою, хоч, ніби, й...

Обійми

Ти, як завжди спиш поряд, а у мене, як завжди купа думок. Хммм… знаєш, я вередлива. І часто мені все «не так». Часто спалахую нізчого,...

До музи

З відчиненим вікном дихається легше, з відкритою ж душею все навпаки. Кому як не тобі, моя люба, знати, як воно стояти на межі? Я ніколи не чекав...

ВЕСНА НЕКСТМОДЕРНА (есе)

В літературі також бувають весни. Вони приходять з появою нової думки, наступного слова… Потяг до оновлення, та вдосконалення, — рушійна сила...

Завтрак

Полет над верхушками пальм превратился в заземление. Винты зарылись в рыхлую аргентинскую землю и поломались, как пальцы должника в 90х. Из...

а если война?..

Я боюсь, что однажды мы проснемся другими людьми… или не проснемся вовсе… И тогда ничего уже не будет как прежде, ни наша обыденная наскучившая нам...

Щоденник

Виявляється можна жити і не бачити того життя. Самообман чудова штука. В свої 23 ти думаєш, що життя вже закінчується, почався зворотній відлік. І...

Знизу вверх і трохи в сторони

Якщо стати до крайностей відвертою, чесною й мало не на грані непристойності та рутини самокритичною, то моє найкраще оповідання – це те, що я чую...

Реквієм

Коли тебе оточує лайно, сам стаєш лайном мимохідь. І процес протікає настільки природно і спокійно, що не помічаєш зовнішнє вираження цього...

Навиворіт.

Якщо навиворіт, то остаточно, так, щоб аж голова заверталась. У людей буває залежність одне від одного, а буває навиворіт. Лежу дивлюсь в...

Розбите горнятко

Горня після випитої кави, помите і блискуче, мирно стояло серед іншого посуду на сушці, навіть не здогадуючись, які через нього зараз відбуваються...

Дверна ручка

Вечір. Сутінки. Моросить зажурений дощ, кидаючи на вікна холодні сльози. Я стою біля вхідних дверей та дивлюсь на маленьку дверну ручку у якій,...

Хто ви?

Більшість людей живуть базовими приорітетами, котрі в них закладені суспільством споживання, вони елементарно не знають чого хочуть. Так в...

Это было ново

Это было ново. Искренность редко порождает добрые чувства, все чаще искренность колющей правдой чернит сладкую ложь ангела, ложь превращает любую...

Ще одна безсонна ніч. Сповідь божевілля

Утопія. Межа між реальністю та ілюзією щастя така хитка, нестабільна, відчуття, що скоро її не стане. Ілюзія щастя – божевілля. Реальність надто...

***

Дорогою проїхав диліжанс. Копита коней відбивають звуки нового гімну [а мені дзвенить похоронний марш], котиться луною містом, сполохуючи...

Місто

Кожного дня прокидаюся від того, що свіже ранкове повітря вривається в мою кімнату крізь ледь прочинене вікно. Як приємно прокидатися, коли за...

Анна-Марія

Дощ. Знову дощ. Постійно дощ. Ані натяку на не-зимно. Забагато «не» й жодних стверджень погідливих (???) чи пак згідних «так». Тридцять сім...